
У XIX столітті Борислав на Львівщині став одним із найбільших центрів видобутку озокериту — природного «земляного воску». Копалину використовували в медицині, промисловості, для виготовлення мастил та ізоляції кабелів.
Озокерит нагадує темний віск, який можна розминати руками й розігрівати. Спочатку місцеві жителі використовували його в побуті, але згодом він перетворився на цінну промислову сировину.
У XIX столітті навколо Борислава почали масово з’являтися копальні. До міста приїжджали робітники, підприємці скуповували земельні ділянки, а обсяги видобутку швидко зростали.
Озокерит використовували не лише для виготовлення свічок. Його цінували за здатність захищати від вологи та електрики, тому застосовували для ізоляційних матеріалів, мастил і в медицині.
Бориславський озокерит використали навіть для ізоляції першого трансатлантичного телеграфного кабелю, який з’єднав Європу та Америку.
Спочатку копалину добували з неглибоких ям, однак легкодоступні поклади поступово вичерпувалися. Робітникам доводилося закладати глибші шахти, а витрати на видобуток постійно зростали.
З часом озокеритовий промисел почав занепадати, а Борислав переключився на нафтовидобуток, який також став важливою частиною історії міста.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover





