Археологи дослідили під австрійським Гальштатом майже 300 метрів тунелів і величезних підземних камер, пов’язаних із видобутком солі. Деякі знахідки всередині копалень пролежали тисячі років: сіль законсервувала фрагменти одягу, дерев’яний посуд із залишками їжі та навіть людські екскременти.

Історія соляних копалень над Гальштатом сягає приблизно 7300 років. Люди оселилися в цьому районі ще в епоху неоліту і, за даними дослідників, практично відразу почали добувати сіль.

Згодом невеликі виробки перетворилися на складну підземну систему. Археологи нанесли на карту майже 300 метрів ходів і камер, частина яких розташована кількома ярусами один над одним.

Гірники рухалися за соляними пластами дедалі глибше всередину гори. Через це окремі підземні приміщення набули величезних розмірів: ширина деяких камер сягає 24 метрів, а висота — 20 метрів.

При цьому весь комплекс, імовірно, ще не знайдений. Під час геологічного буріння дослідники натрапили на додаткові тунелі, які раніше залишалися невідомими.

Видобуток поступово набував промислових масштабів. Приблизно до 1200 року до нашої ери, у пізню бронзову добу, в Гальштаті могли отримувати близько 1,5 тонни солі на добу.

Для давніх спільнот цей ресурс мав особливе значення. Сіль дозволяла довше зберігати продукти та була цінним товаром, тому навколо родовища протягом тисячоліть формувалася ціла система видобутку.

Роботи під землею неодноразово переривали великі зсуви. Однак люди поверталися до копалень і через кілька років після катастроф знову відновлювали видобуток.

Сліди цих подій досі видно всередині шахт. У деяких камерах шари уламків та інших відкладень на підлозі накопичилися майже на дев’ять метрів.

Саме в них археологи знаходять предмети, які дозволяють простежити, як змінювалася робота давніх гірників. Серед знахідок є зламані інструменти з різними способами кріплення рукояток.

Для залізного віку таке різноманіття виявилося особливо цікавим, оскільки гірничі інструменти того часу зазвичай були досить стандартизованими. Знахідки в Гальштаті свідчать, що місцеві працівники могли експериментувати з різними способами роботи.

Ще давніший етап освоєння гори залишив інші сліди. В окремих частинах копалень знаходили кирки, виготовлені з оленячого рогу та каменю, якими користувалися ще в неолітичну епоху.

Особливі умови соляної шахти зберегли те, що в більшості археологічних пам’яток давно зникло б. Сіль пригнічує процеси розкладання органічних матеріалів, тому частина предметів пережила тисячоліття.

Під землею вціліли обвуглені соснові лучини, якими освітлювали темні виробки, фрагменти одягу та дерев’яні миски. Усередині посуду археологи змогли виявити навіть залишки їжі.

Серед органічних знахідок збереглися також людські екскременти. Вони разом з одягом, їжею та інструментами дають дослідникам рідкісну можливість вивчати повсякденне життя людей, які тисячі років тому працювали глибоко всередині соляної гори.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover