Монети в труні для наших предків були не просто символічним подарунком покійному. У різних регіонах України їх пов’язували з дорогою душі в потойбічний світ і вірили, що гроші можуть знадобитися небіжчику після смерті.

Такий звичай дослідники зафіксували, зокрема, на Волині, Запоріжжі, Закарпатті та в інших регіонах. На Волині люди пояснювали, що гроші потрібні душі, аби «викупитися» на тому світі або пройти визначений шлях після смерті.

Найчастіше монети пов’язували саме з дорогою. У народних уявленнях небіжчику могли знадобитися гроші для переправи в інший світ.

Етнограф Володимир Шухевич описував подібний звичай на Гуцульщині. Після того як труну опускали в могилу, родичі кидали туди гроші, пояснюючи це тим, що вони потрібні покійному, щоб «перевезтися» на той світ, «за море».

Тому монети сприймалися як своєрідне спорядження для людини, яка вирушала в останню дорогу. Разом із ними в труну могли потрапляти речі, якими покійний користувався за життя або які мали символічне значення.

Етнографічні записи згадують одяг і взуття, хустки, хліб, сіль, рушники та особисті речі. Подекуди покійному клали навіть люльку з тютюном.

На Запоріжжі дослідники також записували випадки, коли разом із небіжчиком у могилу потрапляли монети, носова хустинка та особисті речі.

Отже, гроші в труні мали цілком конкретне пояснення в народних віруваннях. Їх сприймали як частину символічного «багажу», який людина бере із собою в дорогу після смерті.

Такі уявлення були частиною давньої поховальної обрядовості. Люди намагалися забезпечити покійному все необхідне для переходу в інший світ, використовуючи знайомі предмети та звичні символи.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover