У китайській провінції Сичуань височіє Емейшань — одна з чотирьох священних гір китайського буддизму. Її вершини підіймаються більш ніж на три тисячі метрів, а схили вкриті лісами, стародавніми монастирями та храмами.

Найвища точка Емейшань сягає 3099 метрів над рівнем моря. У 1996 році гора разом із прилеглими природними та культурними пам’ятками увійшла до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Назву Емейшань часто перекладають як «Висока Брова». Її пов’язують із двома вигнутими паралельними хребтами, обриси яких нагадують людські брови.

Протягом століть гора залишалася важливим центром буддійського паломництва. На її території збереглися десятки монастирів і храмів, а одним із найвідоміших комплексів біля підніжжя є храм Баого.

На висоті розташована Золота вершина, а найвищою точкою є Пік Десяти тисяч Будд. У ясну погоду звідси можна побачити краєвиди на десятки кілометрів, хоча сонячна погода на Емейшань трапляється далеко не завжди.

Гора вважається одним із найвологіших гірських районів Китаю. Дощі тут можуть випадати приблизно 263 дні на рік, тому туман, низькі хмари та насичена зелень стали характерною частиною місцевого пейзажу.

Ще одна особливість Емейшань — тибетські макаки, яких туристи часто зустрічають уздовж маршрутів. Тварини давно звикли до людей і можуть підходити дуже близько в пошуках їжі.

Мандрівникам при цьому не радять годувати диких макак або провокувати їх на близький контакт. Найбезпечніше спостерігати за тваринами на відстані й не демонструвати їжу.

На вершинах іноді можна побачити рідкісне оптичне явище — глорію, яку тут пов’язують із образом Будди. Коли сонячне світло взаємодіє з дрібними краплями води в хмарах, навколо тіні людини може виникати кольоровий ореол.

Через це силует мандрівника здається оточеним райдужним сяйвом. У поєднанні з хмарами під ногами та буддійськими спорудами такий ефект створює особливо незвичний краєвид.

Емейшань підходить не лише для швидкого підйому до вершини. Маршрути дозволяють зупинятися біля храмів, проходити лісовими стежками, спостерігати за хмарами та залишатися на ніч неподалік вершини, щоб зустріти світанок.

Після снігу гора змінюється ще сильніше: дерева вкриваються інеєм, вершини ховаються в хмарах, а стародавні храми опиняються серед зимового пейзажу. Саме мінлива погода робить вигляд Емейшань щоразу іншим.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover