У дитинстві літні канікули здавалися нескінченними, а очікування дня народження могло тривати цілу вічність. У дорослому житті відчуття часто зовсім інше: тільки почався рік — і вже знову грудень. Годинник при цьому, звісно, не прискорюється. Змінюється наше суб’єктивне сприйняття часу.

Одне з популярних пояснень пов’язане з пропорціями. Для п’ятирічної дитини один рік становить п’яту частину всього прожитого життя. Для 50-річної людини — лише одну п’ятдесяту. Через це однаковий календарний проміжок може суб’єктивно сприйматися по-різному.

Однак психологи не зводять ефект лише до простої математики.

Велику роль відіграє кількість нових подій. У дитинстві майже постійно відбувається щось уперше: перша школа, нові друзі, нові місця, навички та враження. Мозок отримує багато незвичної інформації, з якої формуються окремі спогади.

Доросле життя нерідко стає передбачуванішим. Та сама дорога на роботу, знайомі справи, повторювані вихідні. Коли дні схожі один на одного, у пам’яті залишається менше яскравих «міток». Озираючись назад, людина може відчувати, що кілька місяців буквально кудись зникли.

Звідси виникає цікавий парадокс. Насичений новими подіями день може тягнутися довше, поки ми його проживаємо, і водночас здаватися довшим у спогадах. Одноманітний період здатен минути непомітно та залишити після себе відчуття, що часу майже не було.

На сприйняття впливає й увага. Коли людина чекає автобус п’ять хвилин і постійно дивиться на годинник, час тягнеться. Коли вона зайнята цікавою справою, година може промайнути майже непомітно.

З віком змінюється також структура повсякденного життя. Робота, домашні справи та постійне перемикання між завданнями можуть залишати менше моментів, коли людина свідомо стежить за плином часу.

Чи можна суб’єктивно «сповільнити» рік? Зупинити час неможливо, але зробити період насиченішим у пам’яті цілком реально. Нові маршрути, подорожі, навчання, хобі, знайомства та навіть невеликі зміни звичного розпорядку створюють більше окремих спогадів.

Тому відчуття, що з віком роки прискорюються, не означає, що мозок має якийсь особливий внутрішній годинник, який починає поспішати. Швидше змінюється те, як ми проживаємо, запам’ятовуємо та порівнюємо відрізки власного життя.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover