Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google
Люди, які часто дякують навіть за незначну допомогу, зазвичай мають спільні риси характеру та краще психологічне самопочуття. Водночас психологи попереджають, що надмірна вдячність не завжди буває щирою й іноді може мати приховані мотиви.
Психологи давно вивчають вдячність як один із важливих чинників позитивної психології. На їхню думку, ця риса допомагає помічати й цінувати підтримку та увагу з боку інших людей.
Згідно з моделлю особистості «Велика п’ятірка», створеною психологами Полом Костою та Робертом Маккреєм, люди, які регулярно висловлюють вдячність, частіше демонструють високий рівень доброзичливості та сумлінності.
Доброзичливість пов’язують зі здатністю співпереживати, допомагати іншим і бути відкритими до спілкування. Сумлінність, своєю чергою, характеризується відповідальністю, уважністю та надійністю.
Дослідження психологів Роберта Еммонса та Майкла Маккалоу, проведене у 2003 році, показало, що практика вдячності пов’язана з кращим фізичним самопочуттям, оптимістичнішим ставленням до життя та вищим рівнем задоволеності.
Інші дослідження, проведені в Китаї, виявили зв’язок між вдячністю, якіснішим сном і нижчим рівнем тривожності. А метааналіз, опублікований у 2023 році в журналі *Frontiers in Psychology*, також підтвердив взаємозв’язок між вдячністю та кращим психічним здоров’ям.
Водночас фахівці наголошують, що часті слова подяки не завжди означають щирі почуття. У дослідженні, опублікованому у 2024 році в журналі *Personality and Individual Differences*, вчені проаналізували зв’язок між вдячністю та різними формами нарцисизму.
Особливу увагу приділили так званому комунальному нарцисизму. Люди з такими рисами прагнуть справляти враження надзвичайно турботливих і щедрих, однак нерідко роблять це заради схвалення та позитивного ставлення оточення.
Автори дослідження дійшли висновку, що в окремих випадках часті прояви вдячності можуть бути способом підтримати бажаний образ себе, а не лише проявом щирої вдячності.
