У Чорнобильському заповіднику масово поширюється золотушник канадський, який витісняє кормові трави та може посилювати пожежну небезпеку. Стримати його експансію частково здатні великі травоїдні, зокрема здичавілі корови.

У 2026 році значні осередки золотушника зафіксували у західній частині заповідника. Цей чужорідний вид швидко займає відкриті території та змінює природні рослинні угруповання.

Проблему посилює ще одна рослина — куничник наземний. Він місцевий, але також активно розростається і разом із золотушником може суттєво змінювати екосистему.

Фахівець Сергій Жила пояснює, що обидві рослини здатні створювати так звану «зелену пустелю». Територія виглядає густо зарослою, але поживного корму для диких копитних там стає значно менше.

Золотушник майже не поїдається тваринами через гіркі дубильні речовини. Куничник навесні ще придатний для корму, але швидко грубішає, накопичує кремній і влітку стає важким для перетравлення.

Є й інша проблема. Восени велика маса цих рослин висихає і накопичується на землі, створюючи додатковий запас горючого матеріалу.

Такий шар не лише підвищує ризик пожеж, а й заважає відновленню м’яких лучних трав. Після вогню з’являються нові відкриті ділянки, де золотушник і куничник можуть поширюватися ще швидше.

Найчастіше золотушник з’являється на колишніх полях, пасовищах, сіножатях, згарищах, уздовж ліній електропередач і на інших порушених територіях. У густих лісах, болотах та на бідних сухих пісках він майже не поширюється.

Після евакуації населення тисячі гектарів угідь у зоні відчуження залишилися без регулярного випасу та сінокосіння. Це створило сприятливі умови для рослин, які добре почуваються на відкритих ділянках.

Додатковий фактор — війна. Рух техніки, інженерні роботи та будівництво оборонних споруд порушують ґрунт і створюють нові коридори для поширення чужорідних видів.

Один із можливих способів стримування заростей — збільшення кількості великих травоїдних. Дослідники розглядають реінтродукцію зубра та використання здичавілих корів, які вже мешкають у зоні відчуження.

Такі тварини не лише поїдають частину рослинності, а й витоптують щільні зарості. Це дає шанс відновлюватися м’яким травам, придатним для інших копитних.

Ще один варіант — локальне сінокосіння. Літнє скошування золотушника не дає йому утворити насіння, а зрізання куничника стимулює появу молодих пагонів.

Серед інших можливих заходів називають фрезерування окремих ділянок, підсів злаків, подальший випас і відновлення природного зволоження територій.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover